В липні 2023 року в рамках реалізації Програми підготовки фахівців з відновлення за підтримки Проєкту ЮСАЙД «Економічна підтримка України» було праведно невеличке опитування її учасників (переважно представників органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій окупованих територій та тих, що найбільш постраждали від Російської агресії). Серед запитань, які були поставлені учасникам навчання, були такі:
- Досвід відновлення яких міст, що розглядався на останньому курсі першого етапу програми, найбільш цікавий з точки зору застосування його для відновлення українських міст?
- Які пріоритетні завдання мають бути здійснені в рамках підготовки та реалізації програми відновлення вашої громади?
- Які проблеми перешкоджатимуть або гальмуватимуть відновленню ваших громад?
В опитуванні взяло участь 160 учасників і воно проводилося після завершення трьох курсів Програми підготовки фахівців з відновлення. Тобто, відповіді надавалися аудиторією, яка вже була певним чином підготовлена для оцінки ситуації в своїх громадах базуючись на міжнародно визнаних принципах та підходах до відновлення та розвитку міст. Нижче наведено результати опитування.
Найбільш привабливий для застосування досвід відновлення міст
Незважаючи на те, що Україна за своєю ментальністю та традиціями доволі суттєво відрізняється від країн Східної Азії, найбільш цікавим для наших громад виявися досвід післявоєнного відновлення Сеулу – цей досвід планують враховувати при розробленні програм відновлення своїх громад 60% учасників навчання. Доволі цікавим також виявися досвід Токіо, він був відзначений як корисний 29% учасників.
Другим за пріоритетністю виявився досвід післявоєнного відновлення Мюнхену та Гельсінкі, про його корисність зазначило 38 та 37% учасників відповідно.
Наступний результат у Дортмунда - 31%. Ним планують скористатися промислові міста, майже повністю зруйновані внаслідок війни.
Доволі важливим також виявився досвід таких міст як Сараєво та Варшава, їм зацікавилось 23 та 19% учасників. Не обійшли учасники увагою і досвід відновлення Бейруту (14%), який вважається негативним, але дає багато інформації для роздумів стосовно того, на що слід звернути увагу при плануванні відновлення українських міст.
Пріоритетні завдання
Більшість учасників опитування, а саме 51%, зазначили, що першочерговим завданням у відновленні їх громад має стати розроблення стратегій/планів відновлення, затвердження генеральних планів тощо. Наступним за важливістю завданням (43%) визнано залучення до цього процесу мешканців міст та бізнесу. 27% учасників зазначили про важливість першочергового відновлення промисловості та інфраструктури, адже для того щоб їх міста «ожили» та в них повернулися люди необхідно створити для них робочі місця. Далі за пріоритетністю є будівництво житла для тих, хто його втратив внаслідок агресії, у першу чергу, соціального. Це завдання у якості пріоритетного визначило 19% опитуваних. Далі йдуть: врахування екологічних аспектів у програмах відновлення (15%), залучення фінансових ресурсів (11%), підвищення інституційної спроможності публічної влади (9%), збереження історичної спадщини (8%), належна оцінка стану руйнувань та забезпечення безпекових засобів (по 7%).
Проблеми, що перешкоджатимуть відновленню
Основною проблемою, без розв’язання якої не можна сподіватися на успішність процесу відновлення, є корупція – про це зазначило 42% опитуваних. Також важливою перешкодою у процесі відбудови міст може стати низька якість людського потенціалу (низький професійний рівень публічної влади) та скорочення населення, передусім найбільш професійного, яке відбулося внаслідок переміщення значної кількості наших громадян за кордон. Цю проблему окреслило 39% учасників опитування.
25% опитуваних вважають, що може виникнути проблема з фінансуванням проєктів відновлення внаслідок обмеженої пропозиції фінансових ресурсів. 20% впевнені, що успішному відновленню заважатиме недостатня увага публічної влади до думки мешканців та бізнесу.
Про відсутність стратегічного бачення щодо відновлення громад повідомило 18% опитуваних. Далі йдуть ризики відновлення військових дій навіть після завершення війни (13%), неузгодженість дій центральної та місцевої влади (8%), а також відсутність належно підготовлених проєктів, обтяжливі бюрократичні процедури та неврахування у програмах відновлення екологічних аспектів (по 7%).
