Розмови про сталість
Ми вирішили розпочати Розмови про Сталість.
Навіщо нам це потрібно, особливо у той важкий час, який сьогодні переживає Україна?
По-перше, зараз нам дуже не вистачає сталості та визначеності у нашому житті та у веденні бізнесу. І ми наочно бачимо, що сталий розвиток неможливий без миру.
По-друге, ми впевнені, що стале й здорове суспільство та підтримка війни є несумісними речами. Численні акти військової агресії, які ми зараз спостерігаємо по всьому світу, свідчать про те, що ще дуже велика частина людства далека від сприйняття ідеології сталого розвитку та не переймається ані правами людини, ані проблемами зміни клімату.
Склалася парадоксальна ситуація. Одна частина світу активно працює над забезпеченням сталого розвитку, підвищенням якості життя людей та збереженням довкілля. Інша - не дуже переймається цими питаннями. Навпаки, керівництву окремих країн більш важливо продемонструвати свою силу шляхом захоплення територій сусідніх держав, посіяти злобу та ненависть між людьми й скористатися цим, щоб закріпити свою владу. І їх ніщо не стримує на цьому шляху: ані руйнація життя та страждання великої кількості людей, ані знищення житла та інфраструктури, ані провокування екологічних катастроф. Й на жаль, більшість громадян цих країн або підтримують, або толерантно до цього відносяться.
Якщо так відбуватиметься й надалі, задекларовані Цілі Сталого Розвитку ООН так і залишаться на папері. Вся велика робота із досягнення ЦСР буде зведена внівець тими, для кого питання сталості нічого не варто. Тому сьогодні важливо зосередитися на тому, як суттєво збільшити кількість людей, для яких стале мислення та стала поведінка є нормою. Давайте працювати над цим разом
Поняття «сталість» ми розглядатимемо в контексті сталого розвитку.
Сталий розвиток визначається як економічний та соціальний розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління, не обмежуючи можливості наступних поколінь у використанні ресурсів або, як зазначав академік Микита Моісєєв, - «розвиток, допустимий чи узгоджений зі станом Природи та її законами».
Сталий розвиток не є можливим без сталої державної політики, сталого ведення бізнесу та сталої поведінки людей.
У чому ж проявляється їх сталість?
Якщо ми говоримо про державну політику, то це спрямованість на забезпечення високої якості життя населення: гарантування основоположних прав людини, її безпеки, добробуту, здорового навколишнього середовища, миру та можливостей для самореалізації як у коротко- та середньостроковій перспективі, так і у майбутньому.
Якщо ми ведемо мову про ведення бізнесу, то це про розумне та дбайливе використання ресурсів (природних та людських) у досягненні бізнес цілей, а також про турботливе відношення до своїх співробітників і споживачів, й про відсутність негативного впливу від діяльності на довкілля.
Якщо ми говоримо про поведінку людей – то це розумна достатність у споживанні товарів і послуг, а також позитивне та толерантне відношення до свого оточення.
Саме люди визначають та реалізують державну політику, ведуть бізнес та просто живуть на цій планеті. Й саме вони, їх знання, світогляд та система цінностей визначають сталість політики, бізнесу та поведінки суспільства.
Інкорпорація сталості у систему цінностей людини – не простий та тривалий процес, який має починатися з отримання знань з питань сталого розвитку та навичок оцінювати майбутній вплив своїх дій на інших людей та довкілля не лише у короткостроковій перспективі, а й у майбутньому.
У світі існують різні підходи до визначення сталості та різні стандарти її вимірювання. Це можна пояснити тим, що рух до сталого розвитку відбувався майже одночасно за ініціативою різних інституцій, як зверху, так і знизу.
Найбільш популярними підходами до вимірювання сталості політик, стратегій, поведінки державних інституцій та бізнесу є визначення їх відповідності вимогам ESG (Довкілля, Соціальна сфера та Управління) та SDGs (Цілі сталого розвитку). Перший підхід частіше використовується у бізнес середовищі, другий – для оцінки діяльності публічної влади.
Застосування ESG передбачає оцінку впливу діяльності (стану справ в певній сфері) з точки зору її (його) впливу на навколишнє середовище, соціальні питання та управління (його якість). Оцінка сталості в контексті SDGs передбачає оцінку діяльності (стану справ в певній сфері) з точки зору її (його) відповідності індикаторам виконання завдань 17-ти цілей сталого розвитку, які доволі чітко визначені як на глобальному, так і національному рівнях. Остання є більш придатною для порівняння та враховує специфіку окремих країн.
У той же час, обидві ці оцінки про те й саме. 17 SDGs можна згрупувати у три категорії – «Люди» (People), «Планета» та «Процвітання». Ці категорії дуже добре корелюються з характеристиками, які оцінюються в рамках ESG - «Довкілля» з «Планетой», «Соціальна сфера» з «Людьми», «Управління» з «Процвітанням». Тому в принципі оцінку результатів стійкості певної діяльності (стану справ в певній сфері) можна одночасно представляти як у формі ESG, так і у формі SDGs. Але, на наш погляд, починати потрібно з оцінки відповідності SDGs, яка дає змогу більш чітко й, що важливо, у зрозумілих для суспільства характеристиках, які до того ж є добре вимірюваними, обґрунтувати висновки за результатами її проведення.
Мета оцінювання стійкості публічної влади та бізнесу є зрозумілою й не потребує детальних пояснень. Люди мають знати, наскільки ефективно працює публічна влада та наскільки відповідально відноситься вона до виконання своїх обов’язків перед суспільством. Щодо бізнесу - це можливість зрозуміти, чи є корисною для суспільства його діяльність в частині якості та безпечності його товарів/послуг, впливу на довкілля, належного відношення до споживачів та співробітників тощо.
Стійкість суспільства зазвичай не вимірюється, хоча це є не менш важливим для планування заходів з сталого розвитку. Принаймні ми не зустрічали таких оцінок. Якщо у вас є така інформація, будемо вдячні за посилання на неї.
Але чи має сенс оцінювати стійкість суспільства? На нашу думку, так. Адже, як ми вже казали раніше, сталість політики та бізнесу визначається світоглядом та системою цінностей людей, які проявляються у їх особистій поведінці, формуванні та імплементації державної політики, а також у веденні бізнесу. Й починати рух до сталого розвитку потрібно саме з зміцнення сталості суспільства, яка також потребує вимірювання.
Бізнес відіграє суттєву роль у нашому житті. Саме він забезпечує нас товарами, роботами та послугами, без яких ми вже не можемо уявити своє життя. За його активною участю створюються та експлуатуються інфраструктурні об’єкти, без наявності яких не можна навіть думати про якісне життя людини. Він створює робочі місця та забезпечує процвітання для цілеспрямованих та фахових людей. Саме бізнес є джерелом технологічних та інституційних інновацій. Й все це надзвичайно корисно для суспільства.
У той же час, діяльність бізнесу має й негативний вплив на наше життя – погіршення стану довкілля, надмірне використання невідновлювальних ресурсів, нехтування правами людини (як по відношенню до своїх співробітників, так і щодо споживачів). Все це, на жаль, спостерігається в багатьох країнах, й особливо в тих, що розвиваються. Бідність, гонитва за прибутком будь-якою ціною, відсутність прозорості, недосконалі стандарти та слабкий контроль за їх додержанням з боку влади, а також корупція є одними з важливих причин такого стану справ. Але не тільки це. Не менш важливим є поведінковий аспект. Все, що робиться в цьому світі, визначається світоглядом та системою цінностей людей, які проявляються у особистій поведінці власників бізнесу, керівників та працівників підприємств, споживачів їх товарів та послуг.
Бізнес не можна змусити бути сталим лише шляхом встановлення правил його поведінки, вимогою щодо належного розкриття інформації, здійсненням моніторингу та контролю додержання ним стандартів, забезпечення якості товарів та послуг, а також перевірками відповідності бізнес процесів та бізнес поведінки принципам сталості, хоч це й надзвичайно важливо. Необхідно також звертати увагу на підвищення рівня сталості суспільства, особливо в тих країнах та регіонах, де поведінка бізнесу є далекою від сталості.
Всі, як споживачі товарів/робіт/послуг, так і працівники, які їх створюють в рамках того чи іншого бізнесу, мають замислюватися про вплив бізнесу на їх життя – здоров’я, психологічний стан, безпеку, навколишнє середовище, можливості для самореалізації, настрій – та робити відповідні висновки. Коли люди віддаватимуть преференцію купівлі товарів/послуг, що вироблені/надані у сталий спосіб, та обиратимуть свого майбутнього роботодавця зважаючи на сталість його поведінки, у бізнесу не лишиться іншого виходу, аніж переходити на сталий шлях розвитку. Інакше він перестане бути конкурентоспроможним на ринку.
У той же час тривожною лишається ситуація у цілому ряді країн, що розвиваються. Будь-які правові норми, що змушують бізнес становитися сталим, там відсутні, як і інформації про діяльність бізнесу. З іншого боку, бідність населення, незадоволений попит на товари й послуги, а також високий рівень безробіття не сприяють тому, щоб суспільство цікавилось сталістю бізнесу, перед тим, як купувати товари чи послуги, або при виборі свого місця працевлаштування. У такому випадку для бізнесу майже не існує перешкод у тому, щоб бути безвідповідальним. Він може й далі експлуатувати людей, виробляти неякісні та шкідливі товари, марнотратно споживати невідновлювальні ресурси, не замислюватися над тим, який вплив він здійснює на навколишнє середовище.
Чи можна з цим боротися? На нашу думку, так. У цьому може допомогти бізнес з економічно розвинутих країн, обираючи себе партнерів/постачальників з країн економік, що розвиваються, за критеріями сталого ведення бізнесу, й тим самим стимулюючи бізнес з країн, що розвиваються, до переходу до сталої поведінки.
Сьогодні весь світ активно обговорює сталий розвиток та роль стійкості/адаптації до клімату в цьому процесі - COP27, Пропозиція щодо Директиви ЄС з корпоративної звітності щодо сталого розвитку (CSRD), а також багато подій під егідою ЄЕК ООН щодо державно-приватного партнерства для Цілі сталого розвитку. І це вірний напрямок!
Але ми не чуємо голосів про роль миру у досягнення цілей сталого розвитку та реалізації Зеленої угоди. Більшість авторитетних інституцій та експертів досі уникають розмов про війни та їх ініціаторів у контексті сталого розвитку, пояснюючи це тим, що вони поза політикою. Але «війни» та «військова агресія» — це не про політику. Це про злочин проти людей, планети та процвітання! Це про прискорення кліматичних змін, які можуть призвести до вимирання людства!
Війна, яка зараз триває в Україні, не лише руйнує наше життя та нашу інфраструктуру, але й відкинула нашу країну та світ загалом від досягнень на шляху сталого розвитку попередніх років. Це показало нам, що сталий розвиток неможливий без миру, а мир можливий лише за умов сталого суспільства.
Світ зробив важливі кроки до створення стійкої інфраструктури, яка може протистояти змінам клімату, щоб врятувати життя людей, зробити його комфортним та безпечним. Але більша частина цієї інфраструктури не може бути стійкою до навмисного знищення сучасною зброєю. На жаль, сьогодні світогляд деяких людей виявився небезпечнішим за природні явища! І з цим треба щось робити.
Саме тому, думаючи про наступну версію Цілей сталого розвитку після 2030 року, не варто забувати про такі пріоритети, як збереження миру, запобігання військовій агресії, колективні зобов’язання щодо повного роззброєння та забезпечення громадської непримиренності до будь-яких видів насильства. В противному випадку ми не зможемо рухатися вперед у напрямку забезпечення сталого розвитку.
