Конференція «Від Блакитної угоди ЄС до Стратегії водної стійкості та далі – внесок європейського громадянського суспільства у Конференцію ООН з водних ресурсів» була проведена Європейським економічним і соціальним комітетом (ЄЕСК) з метою сприяння розробці ключових рекомендацій ЄЕСК для Конференції ООН з водних ресурсів 2026 року, яка відбудеться у грудні в Абу-Дабі.
Пленарні засідання були лаконічними та інформативними, доповненими шістьма паралельними сесіями з представниками організацій громадянського суспільства (ОГС). Разом вони надали чітке та конкретне розуміння ключових викликів та пріоритетів для зміцнення водної стійкості. Чіткі основні доповіді учасників сесійної панелі супроводжувалися поглибленими дискусіями та цінним обміном думками між усіма учасниками. Як результат, остаточні рекомендації є практичними, добре обґрунтованими в дискусіях та відповідають реальним викликам, виявленим під час сесій.
Особливо важливо було, що Україну не залишили поза увагою в обговореннях щодо стійкості. Проблеми водопостачання, з якими ми стикаємося протягом останніх майже п'яти років і які нам вдається витримувати, демонструють, наскільки крихкою може бути стійкість систем водопостачання, якщо не враховувати їх експлуатацію в надзвичайних умовах та під час військових конфліктів.
Наш досвід показує, що стійкість систем водопостачання тісно пов'язана з енергетичною стійкістю, і тому її слід розглядати разом з розвитком відновлюваних джерел енергії та енергоефективності, що є ще одним з ключових політичних пріоритетів ЄС.
Обговорення в панелях «Інвестиції у воду» та «Вода в матеріалізмі» були особливо актуальними . І хоча публічно-приватне партнерство (ППП) не було прямо включено до програми, питання ППП природно виникли під час обговорень, що підкреслило їхню актуальність для розглянутих проблем.
Усі погодилися, що подолання дефіциту інвестицій у водні ресурси та досягнення Цілі сталого розвитку 6 вимагатиме мобілізації державних, приватних та додаткових джерел фінансування. Однак залучення приватного капіталу, особливо в країнах, де потреба в інфраструктурі чистої води та санітарії є найбільш нагальною, вимагає сильнішого управління та інституційного потенціалу, а також ефективних механізмів зниження ризиків інвестицій у водну інфраструктуру.
Рішення полягає в розробці, пілотуванні та масштабуванні гнучких моделей фінансування на основі змішаного та комбінованого фінансування, одночасно просуваючи їх та чітко повідомляючи про їхні переваги урядам, бізнесу та громадянському суспільству. Такий підхід може допомогти узгодити дві, здавалося б, суперечливі цілі: (1) зробити водні проекти банківсько вигідними та достатньо привабливими для інвесторів шляхом управління та пом'якшення ризиків, та (2) зберегти їхнє соціальне призначення та забезпечити відповідність Цілям сталого розвитку. ППП може забезпечити ефективну основу для об'єднання цих елементів та мобілізації інвестицій, необхідних для зміцнення стійкості до водних ресурсів.
Одним з аспектів, який, здається, був дещо недостатньо представлений у цих обговореннях, була бізнес-перспектива. Думки організацій громадянського суспільства, організацій роботодавців, профспілок та дослідницьких установ надзвичайно важливі, але бізнес не повинен залишатися осторонь. Їхній досвід, інвестиційні можливості та практичне розуміння розробки проектів і ризиків є важливими для перетворення амбіцій щодо стійкості до водних ресурсів на життєздатні та стійкі інвестиції.
